1. Утворення Запорозької Січі

Із зростанням чисельності козацтва й щоразу нагальнішою потребою в захисті від татарських нападів козаки прагнули самоорганізуватися. «Нічийні» терени між Дніпром і Південним Бугом поступово вкривала мережа господарських опорних пунктів, укріплених поселень і тимчасових сторожових постів, або ж засік (січей, городків). Вони приваблювали з волостей нових людей, які на чолі з обраними отаманами набували військових вмінь та займалися мисливським і рибальським промислами, пасічництвом. Господарськими осередками уходників були зимівники, звідки відбувалося освоєння прилеглих земель і угідь. Після завершення господарського сезону ватаги уходників сходилися до основного зимівника, де зберігали добуту продукцію і готували реманент.

Ідея створення козацького опорного пункту на південному порубіжжі визрівала й серед місцевих урядовців, змушених обороняти край від набігів кримських татар. У цій справі відзначився канівський і черкаський староста Остафій Дашко-вич, надаючи козакам підтримку зброєю і продовольством. У 1533 р. він представив сейму Польського королівства проєкт організації регулярної прикордонної служби. Згідно із задумом, одна група козаків мала б на чайках (човнах-довбан-ках) вартувати біля дніпровських переправ, а друга - стерегти татарські шляхи кінними роз’їздами. А на островах нижче порогів він радив спорудити кілька фортець. Сейм схвалив проєкт, але за браком коштів його не реалізували.

Чайка - безпалубний човен у вигляді видовбаної колоди (з липи або верби), по бортах обшитий дошками. Довжина -18-20 м, ширина й висота бортів - 3-4 м. Ззовні бортів для захисту від стріл і куль кріпився пояс зі снопів очерету. Чайки мали поперечні переборки й лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носове і кормове кермові весла, які забезпечували швидкість і маневреність, уміщували до 70 осіб. Озброєння -

4-6 фальконетів (гармат калібру 30 мм).

Більше про життя запорожців дізнайтеся, здійснивши за наведеним кодом віртуальну мандрівку до Дніпровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького (зала 2: Запорозьке козацтво).

Зображення чайки запорозьких козаків з книжки «Опис України» Гійома Левассера де Боплана

Задум Дашковича вдалося реалізувати князю Дмитру Вишневецькому на початку 1550-х років. Об’єднавши довкола себе розрізнені козацькі ватаги, князь організував спорудження за Дніпровими порогами на острові Мала Хортиця укріплення - це, власне, і була перша Запорозька Січ. До складу гарнізону вхо-

дили, крім козаків, представники військово-службової людності - бояри (шляхта), слуги (селяни, які виконували військову службу), драби (рядові воїни найманої піхоти). Незважаючи на досить короткий час існування (у 1557 р. фортецю зруйнувало татарське військо), хортицький гарнізон справив помітний вплив на розвиток січової громади.

Дмитро Байда-Вишневецький (близько 1516/ 1517-1563) - українсько-литовський магнат, староста канівський і черкаський, козацький ватажок. Як «стражник на Хортиці» звів на острові укріплення, яке вважають першою Запорозькою Січчю. В організації нападів на турецькі й татарські фортеці - насамперед турецький Очаків і татарський Іслам-Кермен (поблизу сучасної Каховки) - діяв здебільшого самовільно, хоча й намагався заручитися підтримкою чи то польського короля, чи то московського царя. Однак тим настроїв проти себе всіх. У 1563 р. втрутився у боротьбу за місце молдовського господаря. Під час однієї з битв зазнав поразки, потрапив у полон до турецького султана. Відмовився перейти на турецьку службу, страчений у Стамбулі. Смерть Д. Вишне-вецького оспівана в народній думі про козака Байду.

Після Хортиці, яка стала прототипом наступних козацьких укріплень і загалом організації козацького товариства, місце перебування Січі мінялося ще сім разів. Першою зафіксованою в джерелах військово-політичною організацією козаків за порогами була Томаківська Січ. Січ переважно розташовувалася у Великому Лузі - місцевості, укритій лісами та плавнями з безліччю річкових проток, озер і боліт. Для зведення твердині козаки обирали малодоступні острови чи півострови й укріплювали Січ ровами й насипними земляними валами, а на бійницях вартових веж стояли гармати. Помешкання запорожців - курені, зроблені з верболозу, обмазані глиною й покриті очеретом, розміщувалися навколо майдану. На майдані містилося житло кошового отамана й січової старшини, канцелярія, церква. Там же перед церквою відбувалися козацькі ради.

Чому й де виникла Запорозька Січ? Яку роль у творенні Січі відіграли природні умови регіону? Як вони визначили характер козацького господарства?

2. Організація життя на Січ і

Запорозька Січ була військовим братством, яке виокремилося з-поміж численного напіввійськового-на-півфермерського населення. Основною військовою організаційною одиницею Січі був курінь, який об’єднував козаків - вихідців із певних місцевостей. Кількість куренів зростала: якщо в XVI ст. їх було 7, то у XVIII ст. - 38. Назви куренів, як правило, походили від місцевості, де раніше проживали козаки на волостях, або від імені курінного отамана (як-от, Пашківський, Титарівський,

Дерев’янківський, Поповичівський, Іванівський, Канівський, Дядьківський). На отаманів покладалися обов’язки обліку козаків, відповідальність за прийом у козаки та несення військової служби, відання майном. Вони були також суддями над козаками свого куреня.

Вищим органом влади на Січі була козацька рада, право участі в ній мали всі козаки. Зібрання козаків за їхньої власної ініціативи називали «чорною радою». До компетенції ради входили найважливіші справи життя козацького товариства: обрання старшини, вирішення питань війни та миру, ведення переговорів із представниками інших країн. За традицією ради збиралися у переддень Різдва (у січні), на Великдень (навесні) і на свято Покрови Пресвятої Богородиці (тоді 1 жовтня), а за потреби й частіше. Головним місцем проведення козацької ради була Січ. Проте рада могла відбуватися в будь-якому місці, де була більшість війська. Крім загальних рад, проводили старшинські сходки. Як правило, вони відбувалися біля помешкання кошового отамана за участі військової старшини, стариків і курінних отаманів. На сходках здебільшого йшлося про порубіжні роз’їзди, незначні походи, різні таємні й термінові справи.

Кіш Запорозької Січі - центральний орган управління в Запорозькій Січі, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. Кошем називали також усе військове товариство запорозьких козаків або козацький військовий табір, у якому знаходилася військова старшина на чолі з отаманом. Чисельність запорозького товариства в XVI ст. становила 2-3 тис., у XVII ст. - 5 тис., а у XVIII ст. - 10-12 тис. (разом із зимівниками і слободами близько 100 тис. осіб).

Головною особою на Січі був кошовий отаман, який зосереджував військову, адміністративну, судову і духовну владу. Його, як і всю запорозьку старшину, зазвичай обирали на щорічній січневій козацькій раді. Після обрання кошовий отаман отримував булаву як символ влади. Усі накази отамана виконували миттєво та незаперечно. Попри це отаман, якого неофіційно називали «батьком», не був необмеженим володарем, а тільки «першим серед рівних». У будь-який час рада могла його переобрати. Помічників кошового отамана - суддю, осавула (стежив за дотриманням порядку на Січі, у воєнний час - у таборі) і писаря -

також обирали на загальній раді. Писаного права на Запорожжі не було, судочинство здійснювали відповідно до козацьких звичаїв. Найтяжчими злочинами вважали зраду, порушення військової дисципліни, убивство товариша, крадіжку. На Січі постійно перебувало від кількох сотень до кількох тисяч козаків. Для проведення походів з-поміж старшини вибирали гетьмана.

Українською історикинею, архівісткою й письменницею, яка зажила слави найавторитетнішої дослідниці Запорозької Січі, стала Олена Апанович (1919-2000). За жартівливим висловом одного з науковців, це була «перша жінка, яка пробралася на Запорозьку Січ». Авторка таких популярних книжок, зокрема і для дітей, як «Розповіді про запорозьких козаків», «Козацька енциклопедія для юнацтва». Майбутня дослідниця народилася далеко від України (у Росії), батько був залізничником, білорусом за походженням, мати -з польського шляхетського роду. «Шлях на Січ» Олени Апанович, який вилився в ґрунтовне дослідження та популяризацію українського козацтва, визначили дві обставини: учителі-наставники і власне громадянське сумління, почуття відповідальності за збереження історичної спадщини. Апанович була однією з останніх з-поміж істориків, які застали Великий Луг у його первозданній красі (у 1950-х роках ці терени затопило Каховське водосховище).

Схарактеризуйте організацію життя на Запорозькій Січі. Хто керував Січчю? Якими були повноваження козацької ради та кошового отамана?

3. Запорозька Січ очима іноземців

Про козацьку добу в історії України, зокрема про Запорозьку Січ, писало чимало іноземців. Найбільшу зацікавленість викликали в Західній Європі війни українських козаків з турками і татарами. У XVI ст. турецька загроза стала для Європи першорядною проблемою: турки володіли майже всією Угорщиною, наблизилися до Відня, нависали над Італією, розширювали військові дії по всьому Середземномор’ю, аж до Іспанії. Західноєвропейські держави почали вбачати в запорозьких козаках серйозну військову силу і робили спроби залучити їх до антитурецьких коаліцій. Іноземців приваблював у козацтві й особливий суспільний устрій «пограниччя», стихія свободи, яка різко контрастувала зі станом інших теренів Речі Посполитої.

«Відкриття» іноземцями Запорожжя відбулося під кінець XVI ст. Декого з них вів на Січ не так пізнавальний інтерес, як непереборні життєві обставини. Доволі швидко Січ здобула в очах європейців репутацію лицарського кола, тоді-то викристалізувався й образ войовничого козака як захисника християнського світу. У 1584 р. з’явилася книжка польського шляхтича і хроніста Бар-тоша Папроцького «Герби польського лицарства». У ній, крім геральдичного матеріалу, подано опис подорожі на Запорожжя шляхтича-магната Самуїла Зборовського в 1581 р., із відомостями про Запорозьку Січ, її устрій, побут, звичаї козаків. Зборовський подався на Січ після того, як за вбивство перемишльського

каштеляна був позбавлений шляхетських прав і вигнаний з держави. На Січі його обрали ватажком.

Одним із найцінніших джерел до історії запорозького козацтва є щоденник Еріха Лясоти - посланця в 1594 р. імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа до запорозьких козаків, щоб схилити їх до війни з Османською імперією. Тоді турки активно готувалися до вторгнення в Угорщину й Австрію, і Габсбурґи гарячково шукали союзників. А що ні в Речі Посполитій, ні в Московському царстві не виявляли намірів встрявати у війну з турками, то козацька підтримка на кримському напрямку видавалася життєво необхідною. Козаки погоджувалися, але ставили умови - укладення угоди з імператором. Посольство Лясоти було першим прямим офіційним контактом західноєвропей-ців із запорозькими козаками.

Під час подорожі Лясота побував у Львові, Бродах, Почаєві, Києві, а на Січі -тоді вона знаходилася на острові Базавлук - провів близько місяця. У щоденнику він докладно описав суспільно-політичний устрій та військову організацію Січі як козацької республіки, спосіб життя і звичаї запорожців. Урешті-решт зафіксував увесь перебіг козацької ради, яка обговорювала пропозиції австрійського імператора. Перебування на Січі переконало Лясоту у військовій силі запорозького козацтва та його впливі на становище всієї Речі Посполитої. Він уважав за необхідне для Габсбурґів «мати друзями людей, на котрих звертає увагу не лише Україна (Волинь і Поділля, де вони мають велику підтримку), а й уся Польща».

У першій половині XVII ст. іноземцем, який описав Україну, зокрема запорозьке козацтво, був французький військовий інженер і картограф Гійом Левас-сер де Боплан. До еміграції його спонукали переслідування гугенотів (французьких протестантів-кальвіністів, до яких належав) урядом кардинала Рішельє. На теренах України Боплан перебував у 1630-1647 рр., будучи на службі в польському коронному війську як найманий інженер. Найчастіше знаходився в м. Барі на Поділлі, але багато подорожував, займаючись військовим будівництвом і збираючи картографічні матеріали. У книжці «Опис України», виданій у 1651 р., він докладно описав козацькі терени, наголошуючи на свободолюбності й енергійності козаків, відважності й військовій майстерності, загартованості й турботі про здоров’я, вправності в ремеслах і сільському господарстві, кулінарній майстерності.

Коли й у зв’язку з якими історичними обставинами Запорозька Січ потрапила в поле зору західноєвропейців? Пригадайте значення терміна «республіка». Які риси в організації Запорозької Січі давали іноземцям підстави називати її республікою?

Еріх Лясота в щоденнику описав, як на козацькій раді в червні 1594 р. відбувалося обговорення пропозиції імператора Рудольфа ІІ приєднатися до антитурецької коаліції. Він, зокрема, занотував: «<...> попросили нас знову відійти і прочитали переданий нами лист прилюдно, сказавши, щоб кожен, добре поміркувавши, висловив свою думку. Проте, коли на перший і другий заклик гетьмана всі промовчали, вони розділилися (як завжди, коли обговорювали щось важливе) на два кола. В одному була старшина, у другому прості люди, яких називають черню.

Обговоривши все між собою, чернь ухвалила своєю звичайною акламацією податися на службу до його цісарської величності, на знак чого кидала вгору шапки, після чого побігла до другого, старшинського, кола і пригрозила, що коли хтось буде проти, вони його втоплять у воді. Але старшина відразу погодилась, бо не могла противитися черні (яка є сильніша, могутніша й згуртованіша і в гніві не терпить ніяких заперечень), лише хотіла обговорити наші умови». Уявіть і себе учасником тієї козацької ради. Яку позицію тоді зайняли б ви? Обґрунтуйте її.

Скориставшись додатковою літературою або інтернетом, довідайтеся про козацькі клейноди (нім. Kleinod - скарб, коштовність) - відзнаки, атрибути й символи влади, які використовували на Запорозькій Січі. До них належали булава, бунчук, корогва, каламар, печатка, литаври та ін. За поданим зразком підготуйте презентацію про козацькі клейноди, у якій поєднайте реальне зображення пам’ятки, термінологічне визначення та відображення в мистецькому творі).

Булава - старовинна зброя і символ верховної влади запорозьких кошових отаманів і гетьманів України. Складалася з дерев’яної чи металевої ручки завдовжки 50-80 см, до якої кріпилася металева або дерев’яна куля 10-15 см у діаметрі. Інколи булаву прикрашали коштовним камінням.

1. Коли й де було створено першу Запорозьку Січ? Кого вважають її засновни

ком? Назвіть Січі в порядку їхнього існування.

2. Чому місцем розташування Січі стали терени за Дніпровими порогами? Як ви

розумієте козацьке прислів’я: «Січ — мати, Великий Луг — батько, отам треба й умирати»?

3. Спираючись на параграф і самостійно віднайдену інформацію, опишіть повсяк-

дення запорожців. Як козаки поєднували промисли з військовою справою?

4. Визначте причини виникнення Запорозької Січі. Які обставини сприяли пере

творенню козацтва на захисників християнства?

5. Яких цінностей і правил дотримувалися запорозькі козаки? Що на Січі вважали за найтяжчі злочини?

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Мудрий, Аркуша